Карпатські води, "Рівні" гори і Соколові Скелі
Нитка маршруту: (Ужгород - Невицьке – Тур’ї Ремети – вдсп. Лумшори – оз. Велика Тресця – Полонина Руна – вдсп. Воєводино - Соколові Скелі – Тур’я Поляна – Свалява)


27-29 червня їдемо в Карпати. День Конституції, а отже, три вихідних дні. Маршрут дуже насиченй замкам, горами, а особливо, водоспадами.
Поїхали, ще є вільні місця!

Більш детальний опис велопоїздки ТУТ.

Фотозвіт про минулорічний велопохід за цим марштутом тут.

Повернулись давно, але до фоток руки дійшли тільки зараз



Три дні насолоджувались свіжим гірським повітрям, раділи весні і зелені...
Перший день видався не простим, бо після смачного потужного сніданку треба було долали Воловецький перевал. Але група з цим завданням впоралась прекрасно. Далі рушили на водоспад Шипіт. Стрімкий спуск довів деяким учасникам необхідність шолому. Кілька подряпин, короткий перепочинок біля водоспаду і все гаразд. Рушили далі. В Міжгір'ї докупала запашного хліба і далі основна ціль - місце ночівлі.
Другого дня мали дістатись до основної мети - Долини Нарцисів. По дорозі заїхали на оленячу ферму. Поганявши трохи оленів по полю доїхали таки до нарцисів. Дивились нарциси, фоткали, фоткали, фоткали. Місце ночівлі запланували в Королево і за порадою одного з працівників Долини вирішили їхати туди через залізничний міст. Таким чином шлях значно вкорочується. На ночівлю стали на березі Тиси.
Третього дня зранку трохи лляв дощик. Але він припинився одразу як прокинувся Таламан і трохи почаклував. Дивились замок в Королево. Тоді переїхали до Виноградова і погрузились в наші буси. Мукачівський замок, нажаль, не встигли подивитись нормально, лишалось обмаль часу. Але встигли добряче пообідати

ФОТОЗВІТ ПРО ВЕЛОПОЇЗДКУ

Нарешті, дійшли руки викласти фотографії з травевої мандрівки Арабатською стрілкою і Керченським півостровом.

Фотогалерея з Арабатки і Криму тут: StepomCherezMore2009
Першою пригодою був вокзал в Києві. За 40 хв до відправлення потяга, Сашко ще спокійно працював на роботі, і не підозрював, що за годину він мчатиму швидкісним потягом до Криму в туфлях і джинсах, але з велосипедом і спальником Подумаєш, сплутав 11.00 і 23.00.. Сашкові ріпект за оперативність!
Ксюта знала, коли саме ми їдемо, але також в той день захотіла попрацювати, в результаті, їхала наступним поїздом.. Ксюша виявилась хоч не пунктуальною, зато оптимісткою, якій щастить. Тому доїхала нормально разом із Толею і Сашою, що наздоганяли нас на іншому потязі.
Новоолексіївка зустріла нетиповим для травневого півдня холодом, тому термальні джерела на початку Арабатки були саме те, що треба. Там ми і відкисали години зо три.
Ночували посередині стрілки, другого дня під дощем доїхали до Арабатської фортеці. І лише після в’їзду на Керченський півострів, погода налагодилась. Неймовірно-красиве узбережжя до мису Казантип, вітер у волоссі, таємничі Ай-Монайські штольні, зломана перекидка і ночівля на пляжі однієї з Казантипських бухт..
Потім був підйом на Кіммерійський вал, знову дикий берег, казкові бухти за Золотим, і велике бажання залишитись десь тут, поміж морем і диким степом, в одній з затишних бухточок Кіммерії. В результаті, до фінішу (Керчі) доїхали лише четверо: Оксана, Діма, Ігор і Олег, решта ж сіли на поїзд на кілька станцій пізніше.
Ітого, не встигли подивитись грязеві вулкани і Керч. Наступного року треба буде планувати подорож на більше часу, щоб пару днів просто повалятись на безлюдному березі одного з найчарівніших куточків України…

Починаємо публікацію фотозвітів про тури, що відбулись впродовж травневих свят.

1 - 4 травня 2009 року ходили карпатами пішки і без велосипедів.
Нитка: Осмолода - хр. Матахів - г. Висока - г. Ігровець - Стара Гута - хр. Чортка - Манявський водоспад - Манявський скит



Першого дня вийшли до Альпійки, вирішили тут і ночувати. За ніч озерце, біля якого ночували, суцільно затягло льодом. Була низька температура(до -8) тому трохи змерзли.
Другого дня добре поснідавши рушили на Ігровець. Під ногами подекуди багато снігу. Хребет був вкритий туманом. Тому перехід відбувся якось непомітно. І те що "ото саме те місце і є Ігровець" зрозуміли вже коли стежка стрімко стала падати вниз до сідловини. На сідловини в 2-й пообідали і вирішили шо нема чого блукати хмарами, якшо можна блукати гарними-прегарними лісами. І справді, стежка, що вела в напрямку Гути була просто казкова. Каміння, каміння,.., суцільно вкрите мохом, і з нього ростуть дерева, і все це з туманом. Заночували на березі річки перед Гутою.
Третього дня настало справжнє літо. Стрімкий вихід на хр. Чортка з стежкою вкритою сухим листям, сірими буковими стовбурами і палюче сонце ні з чим іншим окрім криму не асоціювалось. Ночували перед водоспадом. Дивились його зранку в яскравих сонячних променях, купалися та насолоджувалися весною....
Далі Манявський скит та бус до Франківська... на урбаністичну акліматизацію.

Отже ФОТОЗВІТ ПРО ПОХІД вашій увазі. Не сортовані

P.S.: Дякую всім туристам за участь у поході.

На Великдень катались по Полтавщині та Чернігівщині!
Три дні палаців та лісів.
"Парки, палаци і піраміда Сіверщини"
Маршрут:(Гребінка - Березова Рудка - Прилуки - Густиня -Сокиринці - Тростянець - Качанівка - Батурин - Бахмач)

Виїжджали з Києва весняного теплого ранку. За перший день встигли переглянути палац та піраміду Березовій Рудці та дістатись Густині, по дорозі навіть поспілкуватись з репортерами. Другого дня вітер обернувся проти нас і їхати стало значно важче. Дівчата виявились справжніми олімпійками Дивились монастир у Густині та парк в Сокиринцях. Третій день почали з огляду Національного дендрологічного парку "Качанівка". Гарно, тепло, цікаво, під розповіді екскурсовода про Глінку, Шевченка, Гоголя... Їхати не хотілося, але час не стоїть на місці... Через сильний вітер Батурина не дістались. Тож з Бахмача забитими електричками подалися до дому...

Фотозвіт про велотур